Академік НАНУ, завідувач науково-дослідного відділу чисельних методів оптимізації ННК «ІПСА», професор кафедри математичних методів системного аналізу ННК «ІПСА (за сумісництвом).
У 1959 р. закінчив Львівський державний університет за спеціальністю «Математика». По 1996 працював в Інституті кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України. З 1969 — завідувач відділу чисельних методів оптимізації цього інституту. Кандидатську дисертацію захистив у 1964, докторську — у 1969. З 1985 — член-кореспондент НАН України, з 1992 — академік НАНУ.
Керівник української школи з теорії методів розв’язку проблем оптимального керування та диференціальних ігор, опуклого аналізу і оптимального керування. Результати роботи в царині необхідних умов екстремуму дозволили з єдиної точки зору охопити різні класи задач теорії чебишевських наближень, оптимального керування, багатозначних відображень. Сформульовано принцип максимуму для диференціальних включень і поширено на задачі з операторними обмеженнями. Розробив метод лінеаризації, який до теперішнього часу є найефективнішим пізнавальним засобом чисельного розв’язання більшості задач умовної оптимізації.
Автор понад 170 наукових праць, з них — 8 монографій. Монографії перекладені німецькою, французькою та англійською мовами видавництвами «Мир» (Москва), «Teubner» (Німеччина), «Springer» (Німеччина), «Marcel Dekker» (США).
Підготував 10 докторів та понад 50 кандидатів наук, які працюють не тільки в Україні, але і за її межами в багатьох містах держав СНД. Як visiting-professor читав лекції у Гарвардському університеті (США), Сорбонні (Франція), університеті ім. Гумбольта (Німеччина) та багатьох інших.
Лауреат премії Ленінського комсомолу ім. М.Островського; Державної премії УРСР (1978); Державної премії СРСР (1981).; Грамота Президії Верховної Ради УРСР, премія ім. В.М.Глушкова (1994), Державна премія України в галузі науки і техніки (1999).