Академік АН України (1978).
У 1957 закінчив Київський університет ім. Т.Г.Шевченка. Кандидатську дисертацію захистив у 1960, докторську з технічних наук — у 1964, а з фізико-математичних наук — у 1970. Очолює відділ математичних методів теорії надійності складних систем в Інституті кібернетики НАН України. У Київському політехнічному інституті працює з 1990. Декан факультету прикладної математики на громадських засадах (1990—1994), професор кафедри математичних методів системного аналізу (1990).
Провідний український вчений у галузі прикладної теорії ймовірностей, комбінаторики, криптології. Широке визнання здобули його роботи з теорії надійності, в якій він створив асимптотичний метод аналізу високонадійних систем. У теорії складних систем розвинув метод кусково-лінійних марковських процесів та агрегатів, що набув застосувань до теорії стійкості систем та статистичного моделювання. Зробив великий внесок у теорію масового обслуговування, теоретичну криптографію, ймовірнісну комбінаторику. Отримав багато результатів у галузі ймовірності комбінаторики.
Підготував понад 30 кандидатів та 5 докторів наук.
Лауреат Державної премії України (1978), Державної премії СРСР (1079), премії АН України ім. В.М.Глушкова (1984).
Автор 20 наукових та навчальних праць, більш як 150 наукових публікацій. Найвідоміша з них: «Вступ у теорію масового обслуговування» (1987, у співавт.), перевидана в Ізраїлі, Німеччині, Польщі, США.