Заслужений діяч науки і техніки.
Закінчив Київський політехнічний інститут у 1951. В 1956 захистив кандидатську, в 1968 — докторську дисертацію З 1992 до 2003 — завідувач кафедри математичного моделювання економічних систем.
Фахівець у галузі динаміки і синтезу систем управління, процесів управління за адаптацією, теорії експерименту; теорії рішень; математичного забезпечення та технічної реалізації систем. Висунув кілька нових ідей, що заклали підвалини двох перспективних наукових напрямів: 1) варіаційний метод та метод монотонних операторів в теорії оптимального управління нелінійними об’єктами з нескінченновимірним фазовим простором; 2) аналіз масових випадкових явищ, які не можуть розглядатися тільки як стохастичні, й початки загальної теорії прийняття рішень.
Підготував 40 кандидатів та 10 докторів фізико-математичних, технічних та економічних наук.
Автор понад 140 наукових праць та 6 монографій. Серед них: «Варіаційні методи в задачах управління для об’єктів з розподіленими параметрами» (1988), «Проблема невизначеності в задачах прийняття рішень» (1991).